Наближалося свято Різдва Христового. В недільній школі старанно готувалися, щоб достойно прославити Ісуса Христа. Сестри вперше мали виконати псалом в супроводі чотирьох гітар та дудочки. Коли керівник ансамблю запитав, хто хоче грати на дудочці, першою відгукнулася Христинка. Вона зі старшим братом Данилом багато років ходила в недільну школу. Обоє вчилися грати на фортепіано. Пізніше, коли організувався гітарний ансамбль, Данило став грати на гітарі, а Христинка з іншими дівчатками співала. Вона була найменшою в групі.
На останній репетиції брат Денис, який відповідав за програму, похвалив Христинку. Дівчинка дуже старалася, багато працювала, і мелодія просто лилася від серця. Данило був здібним хлопцем, понадіявся на себе, дома мало брав гітару до рук – помилявся. Його інструмент часто створював незрозумілі звуки. Це було відчутно всім. Денис пожурив його і попросив допрацювати.
Вдома Христинка розповіла мамі про все, що сталося. Данило розлютився, схопив дудочку, кинув на підлогу, з усієї сили гримнув грубим черевиком. Дудочка хруснула. Ремонту вже не підлягала. Всі знали історію цієї дудочки. Денис був лауреатом конкурсу і цей інструмент йому подарували за зайняте перше місце.
Христинка розплакалася.
- Що я скажу у Церкві? Як подивлюся в очі Денису?
Данило добре вхопив від тата і ще більше розізлився на всіх. Закінчилося тим, що ні сестричка, ні брат не прийшли на свято.
Пройшли роки. Данило одружився і вже має сина. А історія з дудочкою до цього часу озивається болем у його душі. О, якби можна було повернути минуле! Якби можна було стерти з пам’яті цей прикрий поступок!
Слава Богу – вихід є! Єдинородний Божий Син зійшов на багатостраждальну, поневолену дияволом, землю. Родився в бідних яслах, жив серед простих людей і служив їм. Ісус Христос взяв на Себе усі наші гріхи та провини, витерпів покарання за них – помер, тяжко страждаючи замість нас на хресті і в третій день воскрес. Сьогодні Христос праворуч Отця молиться за тих, хто сповідує Його Своїм Спасителем.
Коли ми приходимо до Ісуса Христа з покаянням, то Він прощає і ніколи не згадує. Кров Ісуса Христа очищає кожного віруючого від усякого гріха. А нам потрібно навчитися прощати не тільки інших, але й самих себе.
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 6317 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Наставление женам - Сергей Сгибнев Надеюсь, что не обижу представителей прекрасной половины, предложив поразмышлять о супружестве (будущем, настоящем или, увы, прошедшем). Поразмышлять о своих избранниках, о том, что происходит между вами. В начале приведу выдержку одного из наших современников, а затем - из глубины веков – от ИОАННА ЗЛАТОУСТА, жившего и служившего Господу 1600 лет назад.
Итак,
А ваш предполагаемый супруг – равная ли вам пара? Это вечная истина, что никому не удастся что-либо изменить в человеке, которого он выбрал. Если вы вышли замуж за “фольксваген” телом, духом и душой, не ожидайте, что в браке нечто вдруг превратит его в “роллс-ройс”.
Итак, если ваше тело, дух и душа готовы к свершению, и ваш избранник тоже, и если вы стремитесь к соглашению о взаимной любви длиной в жизнь, то вы, наверное, как никто, готовы вступить в брак. Только помните: в день свадьбы вы вступаете в брак не с одним человеком, а с тремя. С тем, кто, как вы думаете, он есть. С тем, кто он есть на самом деле. Но, главным образом, – с тем, кем он станет потому, что будет жить с вами.
Приведенные слова - наши с вами современники. И, возможно, что многие их уже слышали. Ну, а теперь, милости просим - в вечность...
